В історичних записах прізвища Чопок/Чепок зустрічаються для локацій Західної України, Польші, колишньої Пруссії, Угорщини, Австрії, Словенії, Словаччини, Румунії, Молдови.

В Знадобах для пізнання угорско-руских говорів Івана Верхратського вказується, що в с. Ґоронда на Закарпатті місцеві мешканці вживають слово чопок, аналог німецького Fruchtstiel, тобто плодоніжка, а вираз на чöпку перекладається як auf dem Fruchtstiel. Або інша згадка в Русинському альманасі 2009 року, в оповіданні "Лущинки" Василя Молнара: "Береш у руки струк, роздераш му шубу - туда, сбда пірьом, отламуєш чопок, и готово. "

На Дрогобиччині та Поділлі чопок - це чіп, затичка для посуду, вулика, та інш. Згадування про це можна знайти у бойківській весільній ладканці, що була записана І. Франком в рідних Нагуєвичах.

На Бучаччині чепок - це виплетена із штучних квітів корона, вінок з 2-3 рядів квітів. Чепок покриває всю голову молодої на весіллі, тому що ніхто не повинен у цей день бачити її волосся. Тому всю голову прибирають зеленню і квітами: молоденькими ніжними гілочками барвінку, холодком, аспарагусом.

В Сілезії Czepok - це переважно селянське прізвище польського походження з Сілезії, що походить від польскої od czepiać, por. zaczepiać = чіпляти, зачепити. Тобто Czepok то є чіпка людина.

В північній Трансльванії Ciopoc, ciopóc (-oáre) – інструмент, зубіло (рутен. чопок). Використовується особливо в множині - ciopocari.